Від порога дитинства у далекі світи
Пролітають птахами дні за днями роки.
Та куди б не занесли мене долі дороги,
Скрізь мене зігрівала твоя вірна любов.
Вона вчила любити найдорожче у світі,
Рідну матінку-землю вона вчила любить.
Твоя любов дає мені наснагу.
Твоя любов веде в незнаний світ.
Так буть вовік, благословенна, мамо,
Твоя любов вчить як у світі жить.
І куди б не занесли, мене долі дороги.
До батьківської хати вічно кличуть мене
Твої стомлені руки, такі ніжні, ласкаві,
Твоя вірна, безмежна, материнська любов.